Коментарі - Проблеми з поверненням депозиту. Чи варто позиватись до банку?

Проблеми з поверненням депозиту. Чи варто позиватись до банку?

Останнім часом поширились проблеми з поверненням банківських вкладів. При цьому, від проблем з поверненням депозитів і грошей з рахунків банки плавно переходять до тимчасової адміністрації та ліквідації.

До процесу творення проблем з поверненням грошей з банків долучився і Національний банк України, який ввів обмеження видачі готівки. Так, Національним банком України були видані постанови №328 від 30 травня 2014 року, №160 від 03 березня 2015 року, якими введені обмеження щодо сум продажу іноземної валюти, видачі готівки в іноземній валюті з рахунків та видачі готівки в гривні.

Якщо банк відмовляється або намагається затягувати повернення депозиту за договором строк якого закінчився, то вкладник має право звернутись з вимогою про повернення вкладу і нарахованих відсотків через суд.

Після набрання рішенням суду законної сили воно обов’язкове для виконання усіма підприємствами, організаціями, установами та їх службовими особами. За невиконання рішення суду передбачена кримінальна відповідальність. Законом України «Про виконавче провадження» встановлено порядок примусового виконання рішення суду, яким, зокрема, передбачена можливість накладення арешту на майно (в тому числі кошти) боржника в розмірах, необхідних для погашення боргу та витрат з виконання рішення суду.

Попри очевидність шляху вирішення проблем з поверненням депозиту, переважне число вкладників зволікає зі зверненням з позовом, піддаючись обіцянкам та вмовлянням працівників банку.

Потрібно мати на увазі, що зволікання зі зверненням до суду збільшує ризик позбутись своїх грошей назавжди, якщо сума вкладу перевищує гарантований Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) розмір відшкодування.

Так, після введення тимчасової адміністрації, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не здійснюється примусове стягнення коштів та звернення стягнення на майно банку, а тому виконавча служба не зможе виконати рішення суду.

Після введення тимчасової адміністрації, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не здійснюється виплата вкладів. При цьому, обмеження, передбачені вказаною нормою, відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не поширюються на виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті. З метою забезпечення виконання зобов'язань банку, передбачених п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд має право надати банку цільову позику.

Таким чином, фактично після введення тимчасової адміністрації розпочинається відшкодування вкладів фізичних осіб, але в межах сум, гарантованих Фондом. Хоча закон і не обмежує максимальний розмір відшкодування, але на практиці він дорівнює мінімальному, тобто двомстам тисячам гривень.

Таким чином, вкладник із сумою депозиту до двохсот тисяч гривень, має всі шанси отримати відшкодування Фонду майже одразу після введення в банку тимчасової адміністрації.

Проте вкладники, які мають на рахунках значні суми коштів, ризикують втратити свої гроші, оскільки вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, потрапляють, відповідно до п. 4, ч. 1, ст. 52 Закону України«Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», до четвертої черги.

На практиці непоодинокими є випадки, коли працівники банків радять вкладникам із сумами депозитів, що значно перевищують двісті тисяч гривень, розподілить свій депозит між різними особами на суми, які не перевищують двісті тисяч. При цьому, вкладникам пояснюють, що у разі запровадження тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, вони, внаслідок розподілення депозиту між підставними особами, зможуть отримати відшкодування з Фонду.

При цьому, від вкладників приховують, що Фонд має власну думку, щодо відшкодування депозитів, які раптово виникають внаслідок розподілу одного великого депозиту між кількома особами. Позиція Фонду щодо відшкодування таких штучно створених депозитів викладена, зокрема, у прес-релізі від 27 січня 2015 року, який розміщено на офіційному сайті.

Після введення тимчасової адміністрації банк очолює уповноважена особа Фонду, яка, в тому числі, виявляє випадки розподілу великих депозитів на кілька дрібних. Надалі Фонд приймає рішення про так зване «тимчасове блокування коштів» за рахунками фізичних осіб – вкладників.

На практиці це означає, що вкладники, які відкрили свої депозити шляхом поділу великих депозитів, не потраплять до переліку осіб, яким виплачується відшкодування.

Кожен із таких штучно створених вкладників, щоби потрапити до переліку осіб, які отримають відшкодування, мусить звернутись до суду з адміністративним позовом, про визнання рішення Фонду про блокування коштів незаконним і зобов’язання включити його до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів по вкладах Фондом.

При цьому, необхідно врахувати, що практика вирішення таких позовів неоднозначна, подекуди суди відмовляють в задоволенні вимог, це по-перше. По-друге, розгляд справи може тривати не один рік, оскільки вона має всі шанси бути зупиненою у зв’язку із розслідуванням кримінальної справи, накладенням арешту на рахунок позивача, а також має пройти всі інстанції. Таким чином, витрати на ведення справи в судах можуть звести нанівець економічний ефект від майбутнього і лише вірогідного відшкодування депозитів коштом Фонду.

Проте витратами на судову тяганину проблеми, які можуть виникнути внаслідок штучного створення умов для отримання відшкодування вкладу коштом Фонду, не вичерпуються.

Розміщення грошей від імені інших осіб, з метою штучного створення умов для незаконного отримання відшкодування депозиту коштом Фонду, вказує на наявність ознак злочину, передбаченого ст. 14, ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто готування до заволодіння коштами Фонду шляхом обману та зловживання довірою.

Таким чином, наважуючись розподілити один великий депозит між підставними особами з розрахунку на майбутнє отримання відшкодування від Фонду, необхідно врахувати витрати на захист у кримінальній справі.

Підсумовуючи хотілось би наголосити, що не варто затягувати з вирішенням проблем і серед варіантів їх вирішення слід обирати ті, які не суперечать Закону.

 Сергій Портянко, 2015

на головну сторінку

casus.com.ua © 2012 ЮК'А