Коментарі - Потерпілий, його процесуальні права та порядок здійснення потерпілим своїх прав



Потерпілим у кримінальному провадженні є фізична особа, якій заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду кримінальним правопорушенням (далі – злочином).
 
Потерпілим також може бути юридична особа, якщо їй злочином заподіяна матеріальна шкода.
 
За кримінально – процесуальним кодексом України 1960 року особа набувала статусу потерпілого з моменту винесення відповідної постанови слідчим. На практиці, внаслідок несвоєчасного винесення постанов про визнання потерпілим, потерпілий був обмежений у захисті своїх прав та інтересів.
 
На даний час особа набуває прав потерпілого незалежно від рішень слідчого чи прокурора. Так, відповідно до частин 2, 3 статті 55 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), в особи виникають права та обов`язки потерпілого з моменту подання заяви про злочин або заяви про визнання потерпілим.
 
При цьому, особа може бути невизнана потерпілим лише за наявності очевидних і достатніх підстав вважати, що їй не була заподіяна шкода. Про невизнання особи потерпілою слідчий виносить мотивовану постанову.
 
Слідчий або інша особа, яка прийняла заяву про злочин або визнання потерпілим, зобов`язані, відповідно до частини 2 статті 55 КПК України, вручити потерпілому пам`ятку з процесуальними правами та обов`язками.
 
Права потерпілого закріплені у статті 56 КПК України. Вказана стаття поділяє права потерпілого на права, які здійснюються протягом всього провадження, протягом досудового розслідування та в ході судового розгляду справа.
 
Порядок реалізації потерпілим своїх прав регулюються відповідними положеннями КПК України, які регулюють порядок прийняття певних рішень чи здійснення процесуальних дій.
 
Порядок здійснення деяких прав заслуговую особливої уваги. Це, зокрема, право знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування; оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг; на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом; знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження; одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення; примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення.
 
Право знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування; знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження; одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення.
 
 
Право потерпілого знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування закріплене в пункті 2 частини 1 статті 55 КПК України.
 
Для визначення порядку реалізації вказаного права необхідно враховувати положення пункту 13 частини 1 статі 55 КПК України, якийпередбачає письмове повідомлення потерпілого лише у випадках передбачених кодексом.
 
Поняття, зміст повідомлення та порядок його направлення регулюються статтями 111, 112 та главою 11 КПК України. Повідомлення, відповідно до частини 3 статі 111, статей 135, 136 КПК України, може бути зроблено не тільки в письмовій, а також в усній формі; направлено пошто, електронною поштою, телеграмою, факсимільним зв`язком чи повідомлене по телефону. При цьому перелік належних засобів підтвердження особою повідомленні не є вичерпним.
 
Таким чином, потерпілий письмово повідомляється про процесуальні дії чи рішення лише у випадках, коли це прямо зазначено в кодексі.
 
Порядок здійснення повідомлення про підозру, підстави, зміст повідомлення про підозру та його вручення врегульовані статтями 276 – 278 КПК України, а порядок складання обвинувального акту статтею 291 КПК України. Вказані статі не передбачають права потерпілого на отримання копії чи ознайомленні зі змістом повідомлення про підозру, обвинувальним актом, що дає підстави припустити що право знати сутність підозри та обвинувачення реалізується шляхом отримання інформації від слідчого, а також шляхом використання права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
 
Порядок ознайомлення потерпілого з матеріалами кримінального провадження врегульований частинами 7, 9, 10 статті 290 КПК України.
 
Порядок обрання запобіжного заходу та затримання підозрюваного врегульований главою 18 КПК України. Нормами вказаної глави не передбачене право потерпілого брати участь в розгляді подання про обрання запобіжного заходу або обов`язок слідчого, прокурора чи суду письмово повідомляти про розгляд такого подання чи його результати потерпілого.
 
Таким чином, необхідно дійти висновку, що діюче законодавство не містить достатніх процесуальних гарантій реалізації потерпілим прав знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження.
 
Направлення потерпілому копії постанови слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження передбачене частиною 5 статті 284 КПК України, а право на повідомлення про закриття кримінального провадження судом забезпечується правом, передбаченим частиною 6 статті 376 КПК України, отримати копію відповідної ухвали в суді та обов`язком суду оголосити ухвали в засіданні.
 
Право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
 
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, передбачений статтею 303 - 308 КПК України.
 
За загальним правилом скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого прокурора подаються слідчому судді, а розгляд проводиться за участю особи, яка подала скаргу.
 
З прийняттям нового кодексу з`явилось право оскаржити недотримання розумних строків слідчим, прокурором. Скарга на недотримання розумних строків, відповідно до статті 308 КПК України, подається прокурору вищестоящого рівня. Особа, яка подала таку скаргу,повинна бути письмово повідомлена про результати її розгляду.
 
Ухвали слідчого судді, які можуть бути оскаржені в ході досудового розслідування, зазначені в статті 309 КПК України, а стаття 310 КПК України встановлює, що їх оскарження здійснюється в апеляційному порядку.
 
Під час досудового розслідування, відповідно до частини 2 статті 309 КПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
 
Враховуючи те, що відповідні скарги за статтею 303 КПК України, має право подавати потерпілий, логічно було би припустити, що потерпілий має право на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді постановлені за результатами розгляду вказаних скарг.
 
Для з`ясування порядку оскарження потерпілим ухвал слідчого судді, враховуючи положення статті 310 КПК України, необхідно звернутись до глави 31 КПК України, яка регулює порядок апеляційного провадження.
 
В апеляційному порядку, відповідно до пункту 3 статті 392 КПК України, можуть бути оскаржені ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
 
Коло осіб, які можуть подати апеляційну скаргу визначене статтею 393 КПК України. Так, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 393 КПК України, потерпілий або його законний представник чи представник мають право подати апеляційну скаргу у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.
 
Формулювання наведеного пункту уявляється невдалим, оскільки його можна прочитати таким чином, що потерпілий має право оскаржити лише рішення суду першої інстанції, тобто лише рішення суду, який розглядає справу по суті, а не рішення слідчого судді, який здійснює судовий контроль за розслідуванням.
 
Право мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг.
 
 
Потерпілого у кримінальному провадженні, відповідно до статі 58 КПК України, може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.
 
Захисником, відповідно до статті 45 КПК України, може бути адвокат, відомості про якого внесені до єдиного реєстру адвокатів України.
 
Крім того, представником юридичної особи, яка є потерпілим, відповідно до частини 2 статті 58 КПК України, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.
 
Право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
 
Право на відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням реалізується шляхом заявлення цивільного позову у кримінальному провадженні.
 
Цивільний позов має право подати фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди.
 
Права та обов'язки цивільного позивача, відповідно до частини 2, 3 статті 61 КПК України, виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому
 
Крім того, відповідно до статті 171 КПК України, цивільний позивач має право звернутись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого або особи, яка відповідає за шкоду заподіяну кримінальним правопорушенням.
 
Таким чином, потерпілому, який має намір стягнути заподіяну злочином шкоду, є сенс вчасно звернутись з відповідним позовом, оскільки це надає йому додаткові гарантії своєчасно отримати інформацію про хід розслідування та вжити заходів для забезпечення відшкодування шкоди.
 
Право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення.
 
Порядок примирення потерпілого з підозрюваним, обвинуваченим та укладення угоди про примирення регулюється главою 35 КПК України.
 
У кримінальному провадженні, відповідно до частини 1 статті 468 КПК України, може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
 
Угода про примирення, відповідно до частини 1 статті 469 КПК України, може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).
 
Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
 
Класифікація злочинів міститься в статті 12 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Так, злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років; тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
 
Слідчий, прокурор, відповідно до частини 7 статті 469 КПК України, зобов'язані проінформувати підозрюваного та потерпілого про їхнє право на примирення, роз'яснити механізм його реалізації та не чинити перешкод в укладенні угоди про примирення.
 
У разі якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від одного кримінального правопорушення, відповідно до частини 8 статті 469 КПК України, угода може бути укладена та затверджена лише з усіма потерпілими.
 
У разі якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма потерпілими, угода може бути укладена з одним (кількома) з потерпілих. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка досягла згоди, підлягає виділенню в окреме провадження.
 
В угоді про примирення, відповідно до частини 1 статті 471 КПК України, зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
 
Наслідком укладення та затвердження угоди про примирення для потерпілого, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 473 КПК України, є обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
 
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим, відповідно до вимог частини 3 статті 394 КПК України, може бути оскаржений в апеляційному порядку:
 
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
 
2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;
 
3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
 
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди, відповідно до частини 3 статті 424 КПК України, після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку:
 
1) засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою - сьомою статті 474 цього Кодексу, у тому числі нероз'яснення засудженому наслідків укладення угоди;
 
2) потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; нероз'яснення потерпілому наслідків укладення угоди;
 
3) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
 
Користуючись правами необхідно пам`ятати про обов`язки. Так, відповідно до статі 57 КПК України, потерпілий зобов'язаний: прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття; не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення; не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.

 

  Сергій Портянко, 2013

casus.com.ua © 2012 ЮК'А